Куяльник: морська “перлина” без оправи

   185 років тому на березі Куяльницького лиману, неподалік Одеси, будівельники заклали наріжний камінь у фундамент лікарні, адресу якої через півстоліття вже знали в усій  Європі. Завдяки цілющим властивостям ропи і мулу, які відкрили українські козаки, а лікарське застосування ініціював військовий медик німецького походження Ераст Андрієвський.

Фото: з відкритих джерел

185 років тому на березі Куяльницького лиману, неподалік Одеси, будівельники заклали наріжний камінь у фундамент лікарні, адресу якої через півстоліття вже знали в усій  Європі. Завдяки цілющим властивостям ропи і мулу, які відкрили українські козаки, а лікарське застосування ініціював військовий медик німецького походження Ераст Андрієвський.

Про те, як тодішня влада оцінила унікальний оздоровчий заклад, свідчить той факт, що невдовзі після його відкриття між Одесою та Куяльницькою грязелікарнею, як тоді називався заклад, відкрилося спеціальне залізничне сполучення. Й останні наукові дослідження підтвердили: лікувальні ропа та пелоїди Куяльника є еталонними – кращих світовій медицині немає. Вони містять комплекс біологічно активних речовин, мікро- і макроелементів, сприяють зменшенню запальних процесів, стимулюють захисні і пристосувальні реакції, відновлюють функції пошкоджених органів і систем організму. Причому балансові запаси чорного і темно-сірого мулу, при забезпеченні природного гідрологічного режиму, практично невичерпні. Причому природа так розпорядилась, що ці мікроорганізми живуть у двох місцях – у Мертвому морі й Куяльнику.

З огляду на величезний рекреаційно-лікувальний потенціал уряд УРСР визнав у 1985 році  Куяльницький оздоровчий комплекс курортом загальнодержавного значення і затвердив, відповідно з тодішньою нормативною базою, межі зони його санітарної охорони. Тоді  ж було введено в експлуатацію величезний басейн з лікувальною ропою, оснащено діагностично-лікувальною апаратурою поліклініку, що обслуговувала три
санаторії оздоровчого комплексу, відкрито перший на півдні України широкоформатний кінотеатр. Щороку найбільший рекреаційний центр надавав санаторно-курортні послуги 15-18 тисячам пацієнтів.

Однак наприкінці 90-х років впливові бізнес-групи вчинили низку спроб запустити процеси банкрутства курорту в складі трьох санаторіїв та супутної інфраструктури, щоб заволодіти майновим комплексом. І що найгірше: тенденції з тих під не міняються – певні сили у парламентсько-урядових структурах четвертий рік блокують прийняття законопроекту “Про оголошення природної території Куяльницького лиману Одеської області курортом державного значення”. А це по суті не дає змоги модернізувати лікувально-оздоровчі об’єкти і наблизитись до рівня сервісу, досягнутому на подібному ізраїльському курорті “Мертве море”.

Хоча є постанова Кабміну України “Про затвердження переліку водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних” від 11 грудня 1996 року, згідно з якою Куяльницький курорт включено до Переліку водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних. Чинна  ст. 5 “Водного кодексу України”, згідно з якою Куяльницький лиман є лікувальним водним об’єктом загальнодержавного значення. Тим не менше відновлення державного статус курорту, всупереч відповідним зверненням та погодженим рішенням Одеської облради й облдержадміністрації, уже чотири роки підряд відкладається – нібито через відсутність погодження з боку органів місцевого самоврядування. Тому й нагадує поки що головна одеська оздоровниця дорогоцінну морську “перлину”… без оправи.

У тому, власне, вся парадоксальність ситуації, що, з одного боку, курорт Куяльник – справжня перлина в короні рекреаційно-оздоровчих водойм Причорномор’я. Унікальна геологічна й біологічна структура, яка виникла в найнижчій географічній точці України (на 6 метрів нижче рівня моря) й утворює неповторні в масштабах планети біогеоценози.

А з другого – вражає дивне ставлення влади до вирішення проблем Куяльника, які виникли з вини чиновництва й загрожують успішному розвитку й модернізації курорту. Особливо зримо це постає, коли дослідники порівнюють, як ставилась одеська влада середини 19 століття до заповідної території та створення на базі рекреаційних ресурсів
Куяльника курорту світового масштабу.

…Невдовзі після того, як дивізійний лікар Андрієвський доповів графу Воронцову про можливість створення на базі Куяльницького лиману бальнеологічної лікарні для надання допомоги пораненим і хворим, з приватної власності одного з генералів-землевласників одразу ж було виведено 16 десятин землі – розпочали будівництво лікувальних об’єктів, закупляли медобладнання. Невдовзі проклали водопровід, спеціальну залізничну колію, спорудили станцію “Куяльник”. Довкола зведених корпусів розбили парк і розарії, відкрили ресторани, організували човнові прогулянки, цілодобову ілюмінацію.

Залізнична гілка й зараз проходить поряд з курортом, хоч будівля вокзалу станції “Куяльник”, зведена архітектором Папуловим, не збереглася. Як і частина тодішніх корпусів Куяльника, що були її ровесниками і зазнали руйнувань восени 1941 року. Оскільки в ніч на 16 жовтня, коли завершувався відступ Червоної армії з Одеси, сапери за наказом НКВС підірвали дамбу Хаджибейського лиману – і під хвилями Чорного моря опинились тисячі будівель низинного Пересипу, в тому числі курортний комплекс і чудовий парк.

Румунські війська невдовзі дамбу відновили, вирили також канал, який одесити досі називають “румунським”, для відведення води з Пересипу в море. Але далеко не всі лікувальні споруди Куяльника вдалося у повоєнні роки реанімувати…

Не дивно, що й ім’я лікаря німецького походження Андрієвського, ініціатора і натхненника створення курорту, одесити увічнили в назві однієї з вулиць міста і пам’ятника на території Куяльника. Однак після того, як Андрієвського відправили служити на Кавказ, міський голова Одеси Новосельський розгорнув власний бізнес на унікальній базі лиману. На відміну від генерал-штаб-доктора Андрієвського, що формував структури курорту, раз у раз примовляючи “у солі – життя!”, Новосельський уже в ті часи діяв за принципами, які зараз сповідують деякі можновладці.

Помимо управління міськими службами, заснував і очолив “Товариство куяльницьких соляних промислів”, взявши в оренду на 25 років південну частину Куяльницького лиману. Поряд з курортним комплексом організував добування солі й постарався довести щорічний видобуток до 4 мільйонів пудів. Рештки тогочасного промислу в вигляді тисяч паль, що були частиною дерев’яних настилів для збирання солі, й досі стирчать з дна лиману, нагадуючи про невситиму жагу до наживи.

Причому соляним промислом комерційні інтереси тодішнього одеського градоначальника не обмежились: відкрив поряд з курортом “Фабрику мінеральних вод”, заснував “Одеське міське кредитне товариство”, а згодом також “Одеське товариство пароплавства і торгівлі”. І завершив міський голова “куяльницький промисел” лиш тоді,
як зуміли широко розгорнути видобування й збут дешевої кам’яної солі його кримські та донецькі конкуренти – так Куяльнику вдалось уникнути повного розграбування…

Власне, послідовників Новосельського – добувачів піску в руслі й на берегах річки Великий Куяльник, що живить своїми водами лиман – не бракує й зараз. І саме через те, що близько 140 різного роду підприємницьких структур під покровительством місцевих органів влади Одещини розкопують екскаваторами русло річки, в тому числі копають
вздовж берегів ставки і звели 12 дамб, течія річки в останні роки обміліла й перестала достатньою мірою живити прісною водою лиман. Значні ділянки дна Куяльника  оголились і стали нагадувати пустелю сумнозвісного Аральського моря.

Після акцій протесту, ініційованих лідером Чорноморського козацтва Сергієм Гуцалюком, ученим-екологом Іваном Русєвим та іншими громадськими активістами, довелось обласній владі, що виявилась неспроможною приборкати апетити “генералів нелегальних кар’єрів”, вжити екстрених заходів для порятунку лиману, рівень води в якому опускався щоліта до критичного рівня і загрожував самому існуванню курорту. Втім, за покривання чиновниками браконьєрського бізнесу, що спричинив процеси деградації Куяльника, сповна розплатилась держава – з державного та обласного бюджетів сплачено понад 23 мільйони гривень за прокладення трубопроводу “Чорне море – Куяльник” для часткового поповнення лиману водою в осінньо-зимовий період.

“Близько 7 мільйонів кубометрів води відтоді щорічно самопливом поповнюють лиман для часткової компенсації тих обсягів, якими раніше підживлювали його річки Великий Куяльник, Довбока, Кубанка та інші. Після того, як вдалось запобігти екологічному лиху, важливо налагодити гідрологічний моніторинг, контроль за якістю ропи лиману і хімічного складу морської води, що надходить самопливом, вести гідробіологічні та медико-біологічні дослідження, як впливає запуск морської води на лікувальні властивості ропи та липоїдів (лікувальних грязей) лиману”, вважає ректор Одеського державного екологічного університету Сергій Степаненко.

На думку вченого, що був одним з ініціаторів розробки “Регіональної програми збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2018 роки”, цю місію можуть успішно виконувати фахівці НДІ медичної реабілітації та курортології, Одеського державного екологічного університету, філії Інституту біології південних морів. Однак потрібно також реалізувати комплекс інших робіт для запобігання можливому погіршенню якості ропи й пелоїдів, які застосовуються при лікувальних процедурах персоналом ДП “Клінічний санаторій ім. Пирогова” ПрАТ “Укрпрофоздоровниця”.

У гідрогеологів-дослідників феномену “цілюща куяльницька ропа” вже нема сумніву, що цей чудодійний природний продукт – результат цілої низки факторів: геологічного (Куяльницький лиман перебуває нижче рівня моря), кліматичного і гідробіологічного, в тому числі взаємодії з морською водою та прісними стоками основного джерела живлення Куяльницького лиману, яким є підземні водоносні горизонти. Тому
винятково важливим завданням є недопущення порушень у цій взаємодії, що формувалась упродовж тисячоліть. На основі таких підходів група авторитетних одеських вчених розробила низку пропозицій, які були схвалені депутатською більшістю Одеської облради у вигляді регіональної програми збереження й відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману до 2018 року.

“Однак ця програма порятунку унікального Куяльницького лиману виявилася “забутою” чиновниками облдержадміністрації і депутатами облради, оприлюднив днями коментар Степаненко. Із передбачених на 2017 рік 15 необхідних заходів реалізується всього один – моніторинг екологічного стану лиману – причому виключно з власної ініціативи вчених екологічного університету й Інституту морської біології НАН України”.

За словами ректора, “не профінансовано жодного з пунктів програми із загальним обсягом 6 мільйонів 200 тисяч гривень, в тому числі не виконано керівництвом облради договірних зобов’язань, якими передбачалось розроблення ТЕО з розчищення русла річки Великий Куяльник – основного джерела прісної води для Куяльницького лиману. Причому торік фахівці виконали перший етап розробки ТЕО, а другий обласна влада ігнорує. Більш того, навіть виділений з облбюджету 1 мільйон гривень як аванс на оплату цьогорічних досліджень залишився незатребуваним у держказначействі”.

Чому? В облраді посилаються на нестачу коштів для фінансування програми досліджень, що стосуються Куяльника. Хоча на реалізацію інших екопроектів, що не мають стратегічного значення, кошти виділяються. При належній взаємодії органів обласної, центральної влади, науковців та представників громадськості з керівництвом ПрАТ “Укрпрофоздоровниця” у забезпеченні організаційно-правових основ діяльності трудового колективу ДП “Клінічний санаторій ім. Пирогова” не було б підстав для тривог з приводу якості цілющої ропи та пелоїдів, що не так давно були пов’язані з процесами висихання і засолення лиманних вод. Невідомо також, який вплив матиме подальше поповнення лиману більшою кількістю морської води, аніж прісної річкової.

Втім, під час бесіди з кореспондентами Укрінформу гендиректор санаторію Араік Погосян уникав теми взаємодії з органами влади. Згадавши тільки, що дирекція оздоровниці  упродовж двох років чекає “компенсації від держави більш як 7 мільйонів гривень, що пов’язано з багатомісячним перебуванням у санаторії великої групи вимушених переселенців з Донбасу, однак поки що керівництво фінансових структур
Одеської облдержадміністрації та Кабміну не поспішають виконувати домовленості з цього приводу”.

“За попередні п’ять років у реконструкцію й модернізацію нашого санаторію “Укрпрофоздоровниця” вклала понад 30 мільйонів гривень. Зокрема, реалізовано проект будівництва нової котельні вартістю 7 мільйонів, оскільки не вистачало потужності для підігріву басейну з ропою, відремонтовано 170 спальних номерів, відкрито в санаторії Відділення інвалідів-спинальників на 150 ліжок – для хворих, що
перенесли захворювання чи травми хребта і спинного мозку .

На черзі – ремонт спального корпусу №3, який не використовували багато років через нестачу фінансування, хочемо також відкрити Реабілітаційне відділення для дітей за профілем “м’язово – скелетна реабілітація”, оскільки багато таких хворих після анексії Росією Криму залишились без важливої для них санаторно-курортної реабілітації”, зазначив Погосян.

Ми готові приймати на лікування хворих дітей у супроводі одного із батьків або особи, яка їх замінює, і створити нормальні умови для їх перебування в санаторії, додав директор. Водночас звернулися з пропозицією до правління та наглядової ради “Укрпрофоздоровниці” – провести спільне виїзне засідання на базі нашого санаторію, щоб продемонструвати зроблене, а також погодити відкриття нового відділення й попросити кошти на придбання сучасного рентгенологічного апарату, оскільки старий апарат часто потребує дорогих ремонтів.

Як стало відомо Укрінформу, керівництво  “Укрпрофоздоровниці” провело в Одесі виїзне  засідання, на якому було вирішено підтримати пропозицію дирекції санаторію  ім. Пирогова щодо відкриття ще одного відділення – Реабілітаційного відділення для хворих дітей з такими захворюваннями, як ювенільний ревматоїдний артрит, ревматизм,
склеродермія та порушення постави.

Як зазначив на засіданні голова правління ПрАТ “Укрпрофоздоровниця” Микола Субота, “ми пересвідчились при підготовці до виїзного засідання, що санаторій має підготовлений медичний персонал, добру лікувальну базу для надання реабілітаційного лікування хворим на ревматичні захворювання, зокрема,  бальнео-грязелікування, фізіотерапія, ЛФК, масаж, а також  досвід санаторно-курортного лікування дорослих і дітей з ревматологічними захворюваннями. Для поліпшення умов роботи буде виділено кошти для придбання сучасного обладнання для рентгенвідділення санаторію”.

В умовах триваючої агресії проти України зростає потреба в наданні оздоровницями послуг військовослужбовцям – учасникам антитерористичної операції, які реабілітації в умовах спеціалізованих відділень. Одним з ключових санаторно-курортних закладів, що працюють з такими пацієнтами, є санаторій ім. Пирогова. За плідну працю колектив відзначено Грамотою ПрАТ “Укрпрофоздоровниця” та премійовано кращих
лікарів, медсестер та інших працівників.

Завдяки унікальним природним ресурсам Куяльницького лиману та професійній майстерності персоналу Одеське ДП “Клінічний санаторій ім. Пирогова” стає одним з кращих закладів з відновних можливостей у системі оздоровчого комплексу України.

Михайло Аксанюк,  Одеса.

NO COMMENTS